Останнім часом багато розмов
йде про те, що вітчизняна IT-галузь зможе далі розвиватися тільки за умови
переходу на вищий щабель: від аутсорсингового обслуговування чужих проектів до
створення власних кінцевих продуктів. Пояснюється це досить просто: є ряд країн
(Індія, Бразилія, Аргентина і навіть Росія), де послуги програмістів коштують
дешевше. Про перспективи української IT-освіти розмірковує директор Центру
підготовки сертифікованих програмістів, кандидат технічних наук Сергій
Іщеряков.
Перед українською IT-освітою
стоїть завдання не просто забезпечити галузь кадрами - тут мова йде про
підготовку фахівців зовсім іншого рівня кваліфікації. Безумовно, сьогоднішніх
випускників технічних вузів можна «підтягнути» до необхідних
«показників» - проте, скільки на це піде часу? Чи не упустить Україна свій
шанс?
Як би це дивно це не звучало, але
саме відсутність інформатики в списку предметів, за якими діти можуть пройти зовнішнє незалежне оцінювання, є однією з основних перешкод
розвитку IT-освіти в Україні. І кажу я це, спираючись на реальний досвід.
Минулого року ми ініціювали у
Міносвіти програму «Школяр-програміст» - великий проект з підготовки в Україні
програмістів, які будуть затребувані на світовому ринку праці. Для старту були
відібрані школи, в яких вже є спецкласи інформаційно-технологічного профілю. На
першому етапі ми підготували вчителів, які мали навчати дітей за новою програмою
- зібрали їх разом і провели інтенсивний курс навчання. Потім вже ці вчителі
почали підготовку дітей безпосередньо в школах.
Результати - дуже хороші. У
проекті взяло участь 19 класів з 17 шкіл в Києві, Івано-Франківської,
Львівської та Одеської областях. Було підготовлено близько 100 вчителів, які
підготували близько 350 дітей на шкільних заняттях, і ще близько 100 - в
гуртках. Результати роботи позитивно оцінені Міносвіти - програма продовжує
працювати. Цього року кількість класів-учасників зросла до 70-ти завдяки
сприянню освітньої онлайн-платформи SmartMe University.
Однак в ході реалізації програми
«Школяр-програміст» ми зіткнулися з цікавою проблемою: для старту проекту в
деяких школах не вистачає... батьківської згоди!
Тобто програма підтримана
Міносвіти, її підтримують директори шкіл, є технічні можливості, є
онлайн-платформа, є потрібна кількість дітей для створення класів
інформаційно-технологічного профілю - але далеко не всі батьки цю ідею
сприймають позитивно.
Аргументи антагоністів звучать
приблизно однаково: «Навіщо дитині додаткові 4 навчальні години з програмування
на тиждень? Дайте краще більше годин фізики і математики! Дитині ж ще до
університету вступати!»
Тобто, по суті, батьки не хочуть,
щоб діти вчили програмування, але хочуть, щоб вчили фізику і математику - щоб
потім піти вивчати те ж саме програмування у ВНЗ.
Нинішня шкільна програма
інформатики безнадійно застаріла. Сьогодні вже немає сенсу розповідати школярам
про те, що таке комп'ютер і з чого він складається. Також не треба пояснювати,
яким чином у Windows створити нову папку на робочому столі.
Якщо говорити про програмування,
ази якого даються в рамках шкільної програми, то це, по-перше, застарілі мови
(типу Turbo Pascal), а, по-друге, той обсяг годин, які на це відводяться (на
програмування має виділятися ⅓ від загальної кількості годин інформатики -
тобто, приблизно 1 година в місяць), зовсім не дає можливості ні вивчити мову,
ні, хоча б, зрозуміти, що таке програмування взагалі.
Введення ЗНО з інформатики
дозволить вирішити ряд проблем:
По-перше,
з'явиться можливість істотно змінити навчальні програми профільних класів -
наявність ЗНО буде вирішальним фактором для подолання батьківського опору.
По-друге, відкриє
двері класів інформаційно-технологічного профілю для дітей, у яких з фізикою,
наприклад, справи не надто складаються. Адже зараз ми втрачаємо цілий пласт
хлопців, що мають величезний потенціал - але штучно «виведених за дужки» цього
рівняння. На підтвердження цієї тези говорить і той факт, що число світчер в галузі
неухильно зростає - люди знаходять обхідні шляхи в галузь, куди їх «не пустило»
ЗНО з фізики. При цьому, система освіти повинна бути помічником, а не
перешкодою.
По-третє, це
спричинить зміну програм ВНЗ. За великим рахунком, базу, на вивчення якої витрачається
1-2 роки навчання, студент матиме ще зі шкільної лави - в університеті можна
буде сконцентруватися на інших речах, готувати не просто програміста, а
класного програміста.
Якщо ми хочемо дійсно змінити
IT-галузь, якщо хочемо, щоб українські програмісти вийшли на якісно новий
рівень - нам необхідно змінювати систему підготовки фахівців. І чим глибшими
будуть ці зміни - тим краще.
Для
невеличкої довідки:
У багатьох інших країнах
програмування вже стало повноцінною частиною шкільної програми. У 2004 році на
цей шлях встав Ізраїль, у 2014 схожа програма була представлена в
Великобританії. Минулого року Японія прийняла рішення про впровадження
програмування в навчальні програми навіть для початкової школи. І якщо ми
хочемо стати першими, то вже зараз потрібно рівнятися на кращих.
Джерело:
http://osvita.ua/school/53983/
Немає коментарів:
Дописати коментар